Якими були причини й наслідки політичних і соціально-економічних змін у Франції в 1789-1815 рр.?

1. Франція в період Реставрації

Переможена, принижена, окупована ворогом, утомлена від революцій і воєн. Такою побачили свою батьківщину представники династії Бурбонів, які поверталися з еміграції після бурхливих років Французької революції та епохи Наполеона І.

Реставрацію поділяють на два етапи: перший — від зречення Наполеона й до початку Ста днів і другий — від остаточної поразки Наполеона під Ватерлоо й до липня 1830 р., коли у Франції відбулася революція.

Після першого зречення Наполеона на трон було запрошено Людові-ка XVIII з династії Бурбонів, брата страченого Людовіка XVI.

Реставрація (від латин. restauratio — відновлення) — період в історії Франції, що тривав від 1814 до 1830 р., коли на королівський трон повернулися представники династії Бурбонів.

4 червня 1814 р. було ухвалено конституцію Франції — так звану «Хартію 1814 року». Вона затвердила основні результати Французької революції: обмеження влади короля, знищення пережитків феодалізму, зокрема зміни, що відбулися в земельних відносинах, цивільний кодекс, зміни щодо земельної власності та адміністративного поділу країни.

Хартія містила також положення про рівність усіх французів перед законом, незалежно від чину й титулів, про «вільне сповідування релігії».

Роль короля в Хартії була обмежена. При цьому монарх залишався главою держави й керував урядом, був командувачем збройними силами, мав

право оголошувати війну та укладати мирні договори. Також королю належало право призначати всіх урядовців.

Хартією засновувалися дві палати парламенту: верхня палата — палата перів (призначалася королем) і нижня палата — палата депутатів (обиралася обмеженим колом виборців, які могли сплатити високий майновий ценз).

Людовік XVIII посів трон за підтримки союзних держав — переможниць Наполеона. Те, що король повертався до влади в обозі іноземних армій, справило на французів гнітюче враження. Спочатку на бажання країн-переможниць Людовік XVIII призначив прем’єр-міністром відомого дипломата Талейрана, але за кілька місяців замінив його герцогом Арманом Рішельє. До того Рішельє жив в Одесі. Він обіймав посаду керівника міста, керував спорудженням Одеського морського порту. Разом із Бурбонами до країни повернулися із закордону тисячі дворян. Вони вимагали розправи над політичними діячами часів революції та Наполеона, відновлення своїх феодальних прав і привілеїв.

Перегляньте відеосюжет про пам’ятник Арману Рішельє в Одесі. Про які заслуги перед містом і про яке ставлення містян до Рішельє свідчить той факт, що його бронзова статуя — перший пам’ятник, установлений в Одесі (1828)?

У країні, особливо на півдні, почався терор проти тих, кого вважали якобінцями й лібералами. Однак повне повернення до минулого було вже неможливе. Режим Реставрації визнав зміни в розподілі землі, що відбулися, починаючи з часів революції 1789 р. Поверталися титули, зокрема й отримані за правління Наполеона I.

Засновані Наполеоном установи продовжували діяти й у період Реставрації. На своїх місцях залишалися керівники провінцій, зберігалися міністерства, поліція, основи оподаткування, Кодекс Наполеона, суди й навіть орден Почесного легіону. Також залишилися «наполеонівська» система організації армії, шкільної та університетської освіти, конкордат із Папою Римським і багато іншого.

Загалом період Реставрації Бурбонів був досить суперечливим. У ці роки відбулися позитивні зрушення в економіці, відновлено престиж Франції за кордоном, створено чимало визначних творів у французькій літературі й мистецтві. Однак спроби Бурбонів поєднати відновлену монархічну форму правління з революційними надбаннями французів зазнали невдачі. На поступливого й поміркованого Людовіка XVIII тиснули прихильники відновлення необмеженої монархії на чолі з молодшим братом короля, графом Д’Артуа.

Проте їхні плани виявилися нездійсненними, адже зміни, що відбулися в країні внаслідок револю-

ції, епохи Наполеона та подальших подій, унеможливили нав’язування французам влади, яка б ігнорувала їхні громадянські права.

Восени 1824 р. помер Людовік XVIII, і трон посів його брат, граф Д’Артуа, під іменем Карл X.

Новий король виявився справжнім лихом для країни. Не надто розумний, але наділений великою силою волі, він свого часу спільно з Марією-Антуанеттою плів інтриги проти революції, а після втечі із Франції очолював емігрантів із числа дворян і духовенства. Після повернення з еміграції Д’Артуа разом із затятими прихильниками відновлення абсолютної монархії вимагав помсти учасникам революції та соратникам Наполеона.

Навесні 1825 р. було опубліковано королівський закон, який установлював майже необмежене панування церкви в царині освіти й культури. Почалося вилучення та спалення «шкідливих» книжок. Хвилю обурення серед французів викликав закон про грошову винагороду колишнім землевласникам, яка у двадцять разів перевищувала дохід від відібраних у них під час революції земель.

Також було ухвалено закон про жорстку цензуру й судове переслідування преси. Політичні переслідування супроводжувалися економічною кризою. Невдоволення Бурбонами охопило широкі верстви населення і навіть нижню палату парламенту. Уряд розпустив «бунтівну» палату депутатів, але нові вибори забезпечили ще більшу перевагу опозиції. Король вирішив тимчасово відступити й неодноразово міняв уряд. Також було обмежено вплив церкви на освіту, послаблено цензуру.

Тепер королем були незадоволені і ліберальна опозиція, і прихильники необмеженої монархії. На початку 1830 р. після довгого зволікання з боку короля нарешті зібрався парламент. У своїй промові Карл X кинув виклик опозиції, погрожував критикам уряду й, урешті-решт, остаточно пересварився з опозицією. Роздратований і наляканий монарх у травні видав указ про розпуск палати депутатів і призначив нові вибори.

Громадянські права — права та свободи, які забезпечують можливість участі в громадському й політичному житті суспільства.

2. Революція 1830 р.

Проте Карл Х вкотре прорахувався: вибори знову виграла опозиція. Король не придумав нічого кращого, як своїми указами оголосити вибори недійсними й установити жорстку цензуру в пресі. Вводився новий виборчий закон, що передбачав надання виборчого права тільки великим землевласникам і позбавлення його промисловців і торгівців (кількість виборців зменшувалась утричі). Палату депутатів позбавили законодавчої влади, відтепер вона мала тільки дорадчий голос. Ліберальна опозиція сприйняла рішення короля як державний переворот.

Карл X та його оточення були переконані, що масових виступів проти рішень короля не буде. Проте щойно парижани дізналися про королівські укази, місто збурилося. Вулиці столиці, де майже не було військ, заполонили рішуче налаштовані люди. 27 липня 1830 р. в Парижі розпочалося стихій-

не збройне повстання, що стало початком Липневої революції. На вулицях з’явилися триколірні прапори республіки та барикади. Війська, які протистояли майже беззбройним і неорганізованим повстанцям, зуміли до вечора того ж дня їх розігнати, і уряд утвердився в думці, що виступ придушено.

Однак уже наступного дня боротьба відновилася. До повстанців приєдналася національна гвардія. Після запеклих боїв повстанці захопили висоти Монмартра й підняли там триколірний прапор. Захопивши ратушу, вони почали наступ на королівський палац. Жінки боролись пліч-о-пліч із чоловіками: улаштовували перев’язочні пункти, витягали поранених, билися на барикадах. До повстанців почали приєднуватися ветерани, студенти, адвокати, журналісти; подекуди на їхню сторону переходили солдати. Майже кожний десятий житель Парижа брав участь у боях.

На третій день виступу повстанці атакували Лувр, який захищали швейцарські найманці, і здобули палац. Париж опинився в руках повстанців. Того ж дня Карл X скасував свої укази, однак було вже запізно: повстанці захопили останній оплот монархії — палац Тюїльрі.

Колишні депутати й члени ліберальної опозиції обрали муніципальну комісію, яка виконувала роль тимчасового уряду. Найкращою кандидатурою на трон вони вважали Луї Філіппа — герцога Орлеанського, найближчого родича Бурбонів.

2 серпня Карл X зрікся престолу й відплив до Англії. Влада перейшла до тимчасового уряду, створеного депутатами ліберальної опозиції. Хоча більшість учасників революції боролася за республіку, у результаті революції в країні було встановлено конституційну монархію. Луї Філіппа Орлеанського спочатку проголосили намісником, а згодом на об’єднаному засіданні обох палат парламенту — королем Луї Філіп-пом I. Того ж дня було ухвалено конституцію, яку назвали «Хартією 1830 року».

Розгляньте ілюстрацію. Який висновок Ви можете зробити щодо реакції на королівські укази представників різних верств парижан?

І. Беланже. Читання опублікованих 26 липня в газетах указів короля. Літографія 1831 р.

3. Липнева монархія

Три славні дні, як образно назвали революцію французи, поставили крапку в історичному змаганні між дворянством і буржуазією. Дворянство (у минулому — перший стан) остаточно поступилося місцем

на політичному олімпі буржуазії. Уособленням нової ситуації був сам Луї Філіпп І — великий фінансист і лісопромисловець, «король-буржуа».

Проаналізуйте схему. Наскільки, на Вашу думку, були важливими новації, запроваджені конституційною хартією 1830 р.?

Політичний устрій Липневої монархії за Хартією 1830 р.

Король править не з огляду на божественне право, а на запрошення французького народу.

Король утратив повноваження скасовувати або призупиняти дію законів, а також право дарувати спадкове звання пера.

Король — голова виконавчої влади.

Члени палати перів мали обиратися на тих же засадах, що і члени нижньої палати парламенту.

Знижувалися майновий і віковий цензи (виборцями ставали у 25 років, а обиратися депутатами могли з 30 років).

Католицька релігія втратила статус державної.

Проголошувалася свобода преси і зібрань.

За Луї Філіппа І фінансова аристократія отримала високі державні посади, пільги й привілеї. Це стало тягарем для бюджету, у якому дуже бракувало грошей, унаслідок чого неухильно зростав державний борг.

Серйозним випробуванням для влади стали повстання 1831 і 1834 рр. робітників і дрібних ремісників, зайнятих у шовкоткацькому виробництві м. Ліона. Причиною першого виступу була тяжка праця за малу платню. Повстанці на кілька днів вибили урядові війська з міста, але зрештою повстання було придушено. Натомість друге повстання висувало більшою мірою політичні вимоги: демократичні свободи, установлення республіки, право на створення робітничих організацій. Цей виступ, так само, як і в інших містах, було придушено урядовими військами.

У зовнішній політиці Липнева монархія відновила розпочате ще за Кар-ла X завоювання Алжиру. Алжирці виявилися завзятими воїнами, але перевага французької армії в сучасному озброєнні призвела до того, що в 1847 р. Алжир був завойований і став однією з найбільших колоній Франції.

У другій половині 1840-х років у Франції, як і в інших промислових країнах світу, розпочалася економічна криза. її супроводжували скорочення виробництва, знецінення грошей та інші негативні події. Державна скарбниця не могла забезпечити видатки уряду; країною прокотилася хвиля банкрутств.

Проаналізуйте наведені в діаграмі статистичні показники. Наскільки, на Вашу думку, серйозною постає із цих показників криза? Які верстви населення зазвичай зазнають найбільш дошкульного удару в результаті економічної кризи?

Статистичні показники проявів економічної кризи у Франції в середині ХІХ ст. (на скільки відбулося скорочення, %)

В опозиції до режиму Липневої монархії опинилися ліберальна інтелігенція, робітники, фермери, значна частина підприємців. Опозиція, що гуртувалася довкола впливових ліберальних газет, улітку 1847 р. розпочала широку кампанію публічних політичних бенкетів. Замість тостів на бенкетах виголошували промови з вимогою політичних і соціальних реформ.

Бенкетна кампанія охопила всю країну й посилила боротьбу за виборчу реформу. У 1848 р. Франція опинилася на порозі третьої, починаючи з кінця XVIII ст., революції.

Порівняйте оцінки режиму Липневої монархії та особисто короля Луї Фі-ліппа І, представлені сучасниками тих подій. Чи подібні ці оцінки? Від чого, на Вашу думку, могло залежати ставлення історика й художника до подій у країні?

«Я ніколи не розглядав революцію 1830 р. як перемогу одного класу нації над іншими класами, але бачив у ній завоювання безпеки для всіх шляхом збереження і розвитку конституційного режиму. ...Я нічого не розумів у тій шаленій опозиції, яку дуже розумні й патріотично налаштовані люди протиставляли найбільш розумному й найбільш патріотичному з усіх королів, яких будь-коли мала Франція».

Огюстен Тьєррі, французький державний діяч та історик (Далин В. М.

Историки Франции XIX-XX вв. — Москва : Наука, 1981. — С. 31-32)

Карикатура на Луї Філіппа І, зображеного в образі ненажери Гаргантюа, героя сатиричного роману Ф. Рабле. 1831 р.

1814-1830 рр. — період Реставрації Бурбонів. Липень 1830 р. — Липнева революція у Франції. 1830-1848 рр. — Липнева монархія.

1. Поясніть історичне поняття «Реставрація Бурбонів» і назвіть часові рамки цього періоду в історії Франції.

2. Які політичні сили переважали у Франції в період Реставрації Бурбонів?

3. Якими були причини революції 1830 р.? Що спільного й що відмінного, на Вашу думку, між причинами Французької революції XVIII ст. та Липневої революції 1830 р.?

4. Французький історик і художник, сучасник Липневої революції, Леон Коньє символічно зобразив «три славні дні» революції 1830 р. Чому, на Вашу думку, змінювався вигляд прапора? Які події революції символізує перший прапор, які — другий, а які — третій?

5. Які Ви можете назвати досягнення та втрати, що випали на долю Франції в період Липневої монархії?

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Полянський 2022